Наркота Струнино мега зеркало Меф A-PVP Псилоцибиновые грибы ГАШ АМФЕТАМИН МАРИХУАНА

Привет, чуваки и чувихи! Вот я здесь, рассказываю вам свою историю про то, как я купил гашиш и не пошел в унылый институт. Если честно, я с самого детства понимал, что обычная жизнь не для меня. Я не хотел тратить свои лучшие годы научным экспериментам и скучным лекциям. Я хотел кайфовать и много рофлить. И вот однажды, встретил я своего брата по умственным наркотикам, и он показал мне, где можно достать закладки.

Это было в маленьком уютном подвале, где висело несколько эйсидов и колес. Я почувствовал, что мое сердце начало биться сильнее, понимая, что сейчас все изменится. Сразу же решил попробовать этот новый опыт и сделал небольшую закладку. Через некоторое время началось что-то невероятное, я начал клиниться и видеть самые невообразимые галлюцинации. Это было круче любых эффектов, что я когда-либо испытывал.

Качество гашиша, что я купил, было просто вышка. Я ощущал каждую клеточку своего тела взрываться от удовольствия. Я плавал в океане наслаждения и забывал о всех проблемах. Но проблема была в том, что эти классные ощущения не могли быть постоянными. С каждым разом, когда я поправлялся, они становились все менее яркими и насыщенными.

Я понимал, что нужно было искать новые способы держаться на плаву и не утонуть в серой забытости. И вот однажды я услышал про настоящий адский наркотик - болтануться. Болтануться - это было что-то неописуемое, словно прыжок в черную бездну, где ты уже не знаешь, что на самом деле происходит.

Но чтобы попробовать это чудо, я сначала должен был найти надежного поставщика. И в один прекрасный день, мне дали контакт самого легендарного дилера в нашем районе. Я набрал его номер и договорился о встрече.

Дилер:	Эй, братишка, что тебе нужно?
Я:	Мне нужно качественное болтануться, что у тебя есть?
Дилер:	У меня есть колесо, которое тебя отправит в космос. Правда, это не для слабонервных, братан.

Без раздумий, я согласился и отправился на встречу с дилером. Мы встретились возле старого заброшенного дома, чтобы не привлекать лишнего внимания. Дилер дал мне маленькую колесо и предупредил, что мне нужно однозначно знать, что делать, чтобы не сойти с ума. Я кивнул и сказал, что все будет нормально.

Я вернулся домой и решил принять колесо в одиночестве. Я заготовил все необходимое, чтобы никто не мешал. Настроение было на пределе, я чувствовал, что готов к новому уровню кайфа. Я взял таблетку и проглотил ее. Прошло некоторое время, и я почувствовал, как все вокруг начало меняться. Колесо начало действовать.

Все цвета стали ярче и насыщеннее. Я неконтролируемо начал смеяться и рофлить, словно на меня напал взрывной заряд позитива. Я чувствовал себя богом, двигаясь среди мира, полного чудесных галлюцинаций. Мои мысли стали такими глубокими и странными, что я даже не мог их понять, но это было прекрасно. Я был свободен от всех ограничений и сомнений.

Эти несколько часов, проведенные в болтанутии, были самыми невероятными в моей жизни. Я ощутил настоящую свободу и силу.

В итоге, я осознал, что нельзя прожить всю жизнь, отдаваясь наркотикам. Я решил, что нужно искать другие, более продуктивные способы наслаждаться жизнью. Я принял решение не пойти в унылый институт, но это не значит, что я бросил свои мечты и амбиции.

Теперь я по-настоящему стремлюсь к достижению своих целей, используя свой внутренний огонь и таланты. Я понял, что чтобы добиться успеха, нужно быть настойчивым и сосредоточенным. Наркотики могут только отвлечь и запутать.

Так что, ребятки, помните, что настоящий кайф в жизни может прийти только от собственных достижений и успехов. Не давайте наркотикам влиять на вашу судьбу, идите к своим мечтам и не забывайте брать от жизни все самые яркие краски и самые невероятные ощущения!

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т